Відгук про Ясновидця Діда Петра (за книгою О. О. Михайлюти «Ясновидець», 2003р.)

Житомирщина, колишня земля древлян, донині зберігає той архаїчний пласт предківських знань, що здатний відживлювати етнічну самобутність народу, а в своєму генофонді – непересічні здібності, мабуть, успадковані з глибини віків від наших-таки Пращурів. Це, мабуть, невипадково і феномен народного цілителя Петра Дементійовича Утвенка, або по-народному просто Діда Петра, постав з цього Древлянського краю і саме в селі Дивині.

Колись, ще за старої передхристиянської доби, для наших Предків диво було нормою повсякденного життя. Може, тоді багато людей володіли надзвичайними здібностями цілительства, ясновидіння, адже їхній розум не був перевантажений силою-силенною непотрібної інформації. Вони просто читали книгу буття Природи і Всесвіту, вдивляючись та вслухаючись у мову і символічні знаки довкілля, вміли лікувати, рятувати людей, передбачати майбутнє і попереджувати вождів про стихійні небезпеки, війни. Вони міцно трималися своєї віри і рідного звичаю. Нині таких людей одиниці. Справжні знання і вміння проявляють себе завдяки своїм природнім якостям. Таким є і Дід Петро.

Книжка про народного цілителя вражає, насамперед, своєю людяністю і нашою українською щирістю. Не секрет, що прості селяни часто виявляють високі зразки культури, своєрідний духовний аристократизм, якого не завжди здатні досягти навіть високоосвічені міські, ба навіть столичні, мешканці. Саме таким є й Петро Дементійович. Окрім його природної делікатності, він наділений непересічним даром зцілення людей, знаннями народної педагогіки та моралі. Він може провчити підступного крадія і грубого байдужого лікаря поліклініки, показати зразок божественної справедливості і врятувати людей від грабіжників. Така здатність Діда Петра ґрунтується на природному законі справедливості і добра.

Автор книги Олександр Михайлюта, який не раз спілкувався з цілителем, показав його особистість як всебічно обдаровану людину: тут і спогади ветерана про участь у Другій Світовій війні, і знайомство з його родиною, сином Іваном і дружиною Любою, і численні розповіді про порятунок людей (не тільки лікування, але й допомогу у складних життєвих ситуаціях), тут і відповіді на запитання про деякі важливі події, що сталися або що стануться в майбутньому, тут і улюблені поетичні твори Діда Петра, і народний сонник. Вміщено також кілька фото, що ілюструють біографію народного лікаря.

Автор свідомий того, що унікальні здібності Петра Дементійовича, нині вже досить літньої людини, не потребують реклами – під його двором завжди повно людей, машин. Ця книжка швидше – данина поваги і шани до носія предківських знань і природного ясновидіння. О. Михайлюта запитує свого героя про його віру, бо справді народний мудрець інтуїтивно зрозуміє, що християнський «бог» – то «бог по мертвих», і Дід Петро знає істину: «Бог живий, це – Сонце, Даждьбог, Вищий Розум».

Книжка корисна всім, хто цікавиться народним цілительством, мудрістю і взагалі розмаїтим і багатим українським світом. Хочеться побажати авторові і самому героєві книжки довгих літ і наснаги.

Галина Лозко 

 Книга в дар 09.02.2004. Написано 22.05.2004. Прийшло на пошту 24.05.2004

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *